Межирічківська сільська бібліотека організувала народознавче свято "Перший Спас прийшов до нас! Свято Маковія в бібліотеці», в якому взяли участь користувачі бібліотеки для яких виявилось неочікуваним приємним сюрпризом.
Гості свята ділились своїми згадками про дитинство, родинними традиціями святкування, смакувати традиційними в цей день смаколиками: коржами з маком, медом, узваром, дарами садів.
Бібліотекар ознайомила присутніх з історією та походженням свята, його традиціями, чому Маковія називають Спасом на воді, Мокрим Спасом, Медовим Спасом. На Маковія робили букети з квітів, в якому обов’язково були голівки маку, чорнобривці, жоржини, айстри, гвоздики, барвінок, а також різні трави, які в народі називають зіллям: васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій. Такий букет називається «маковійчик», його освячували в церкві та зберігали за іконами. Дія висушених квітів вважалася цілющою – їх давали хворим домашнім тваринам. Освячений мак застосовували для охорони будинку, худоби і двору від нечистої сили. А макову головку клали під подушку дітям, у яких були проблеми зі сном. Маковія називають Медовим Спасом, ще й тому, що в цей день пасічники традиційно починали збір меду, адже вважалося, що з цього дня бджоли вже не носять мед із квітів. Перший мед освячують в церкві і розговляються.Обрядовою їжею в цей день були «шулики» – печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа дуже смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники. А ще в цей день святили воду, криниці, вважалось корисним скупатись, тому що вода мала цілющу силу. У давніх наших літописах є свідчення, що князь Володимир Великий охрестив киян саме 1 (14) серпня 988 р. від Різдва Христового. За переказами, тоді в гирлі річки Почайни, яка впадала в Дніпро, охрестилися дванадцять Володимирових синів.
Історія українського народу – це вічність, а його культура – це той великий скарб, національне надбання, що передається від покоління до покоління, примножується, збагачується. Бібліотека є осередком збереження національної культури, народних традицій і звичаїв, осередком підтримки української духовності.
Бібліотекар Молдовської сільської бібліотеки представила для своїх користувачів викладку літератури «Прийшов спас – пішло літо від нас».
